| Гурток "Я - лідер" керівнк: Ісаєнко О.В.
2020-2021 навчалтний рік
15.10-30.10.2020
Лідер і його каманда. https://youtu.be/RppXFbrnk9U
Як стати лідером? https://youtu.be/5FuX5PK__bY
2020-2019
Тема: Організація, підготовка та проведення заходів.
Скрайбінг "Безпечний Інтернет,або драма нашого часу" https://youtu.be/hcmDO-414Ds
Перегляд ролику "Синдром злого світу" https://youtu.be/-ZuXUxzx4ms
5 кроків для власного розвитку самодисципліни https://youtu.be/XFT3Wx_CQR0
Запрошую вас до обговорення, пропоную поділитися вашими враження від переглянутого.
Тема; Організація, підготовка та проведення заходів, акцій, маніфестацій
Основні правила написання вдалого сценарію.
Термін «сценарій» – походить від італійського слова «scenario» і має грецько-латинські витоки. Колишнє розуміння цього слова було таке: сценарій – це коротеньке викладання змісту драматургічного твору, його сюжетна схема, за допомогою якої створюється вистава, план-схема п’єси, кінофільму, опери, балету або масового театралізованого заходу. Але в сучасному сьогоденні термін «сценарій» має інший зміст, а саме: літературне першоджерело видовища, що реалізується за допомогою або різних технічних засобів – це сценарії кіно, радіо та телебачення, або ж за допомогою засобів сценічної, театральної виразності в масовій дії – сценарії театралізованих видовищ. Слово в сценарії. Єдиний робочий інструмент і будівельний матеріал сценарної творчості – слово. Кожен сценарист повинен відноситись до нього уважно, відчувати слово, його зміст, його підтекст і різноманітні відтінки, мати на увазі те, що існує безліч багатозначних слів тощо. Дійсний зміст слова досить часто не обмежується одним єдиним значенням, а зв’язки поміж словами ще багатіші, вони не тільки інформують, але й зображують, а тому саме слову належить провідна роль у творчому доробку сценаристів. До слова в сценарії треба відноситись дуже уважно, бо перевантаженість сценарію гальмує його створення, послаблює конфлікт і заважає дійовим особам. Не можна зловживати словом у сценарії ще й тому, що до інформації, яка розрахована виключно на слухове сприйняття, треба ще й відшукати відповідний ілюстративний відеоматеріал, який сприйматиметься зором. Але сучасна драматургія масових театралізованих вистав має яскравий дієвий характер. Саме це й вимушує сценаристів дуже обережно поводитись зі словом, особливо враховуючи технічні можливості аудіо – та проекційних пристосувань. Тому сценаристи й режисери-постановники повинні шукати засоби перевтілення слова в дію, шукати його дійові еквіваленти. Слово потрібно доносити до глядача найрізноманітнішими засобами, а не лише перекладати все мовне навантаження на особу ведучого, який коментує, пояснює все, що відбувається. Дія в сценарії. Побудова драматургічної дії, хоч у театральній п’єсі, хоч у будь-якому сценарії масового театралізованого видовища завжди, без виключення, створюється за так званим зростаючим принципом, тобто передається через зростання емоційного напруження. У той же час, включення в драматургічний твір фрагментів епічного чи ліричного плану не перетворює зростання дії на зворотне, воно лише трохи гальмує її розвиток. Режисерське бачення сценарію. Сценарист масового театралізованого видовища обов’язково повинен закладати в сценарій, у драматургічну першооснову вистави-видовища, і так зване режисерське бачення. Імпровізація як важливий елемент сценарію. Сценарист не повинен заперечувати тому, що під час реалізації його драматургічного задуму режисер і виконавці інколи звертаються до неочікуваної імпровізації. Будь-яка імпровізація, навіть порушення послідовності окремих елементів сценарної структури або використання якихось інших несподіванок, якщо вони не порушують загального авторського задуму, драматургічної концепції сценариста, можуть бути корисними для майбутнього видовища. Але треба обов’язково пам’ятати відоме висловлення невідомого мудреця, який зауважив, що найкращою імпровізацією є та, яку ретельно підготували та відрепетирували. Ця думка, мабуть, є аксіомою, яку ніхто не відміняв.
Сценарна драматургія масових театралізованих свят повинна будуватись на внутрішній композиції:
1. Експозиція. До групи експозиційних матеріалів можуть бути віднесені такі важливі елементи сценарної структури, як назва сценарію, визначення його жанру, перелік дійових осіб, а також початкова або вступна ремарка, яка містить у собі інформацію про місце дії, особливості художнього оформлення, світла, зовнішнього вигляду дійових осіб, їх появлення та характер дії в початковій частині заходу. До експозиційних матеріалів слід віднести також афіші всіх типів, запрошення, а інколи ще й програми видовища. Деякі експозиційні відомості можуть бути показані глядачеві безпосередньо під час самого масового театралізованого заходу.
2. Зав’язка. Цей експозиційний елемент складає разом з експозицією той самий початок дійства. Поєднання в одну структурну одиницю відразу двох частин композиції експозиції та зав’язки і є специфічною рисою драматургії масових театралізованих видовищ. У зав’язці міститься початкова подія, початок конфліктної ситуації, джерело драматичної боротьби. При умові відсутності в сценарній структурі традиційної експозиції театральної п’єси, тобто класичної композиції, сценарій масового театралізованого видовища, як правило, починається безпосередньо із зав’язки. Інколи в сценарній практиці зустрічається заміна початкової зав’язки на кульмінацію. А за нею вже тоді в традиційній черзі шикуються всі основні елементи композиції – експозиція, зав’язка, розвиток дії, кульмінація, розв’язка.
3. Розвиток дії. Це, як правило, найбільший за обсягом фрагмент композиції, найдовша структурна частина, яка містить велику кількість різних подій, що щільно пов’язана з драматургічним конфліктом сценарію. У цьому відрізку композиції відбувається дуже стрімкий розвиток теми, а в сюжетних сценаріях саме тут відбувається підсилення тиску життєвих обставин на героїв.
4. Кульмінація. Цей відрізок сценарної структури завжди сприймається як найвищий рівень, вершина тощо. А тому кульмінацією завжди називають мить найвищої напруги всіх фізичних і моральних сил дійових осіб, мить найвищого емоційного піднесення та найбільшого загострення драматургічного конфлікту. Кульмінаційний епізод сценарію завжди будують таким чином, щоб подальше напруження, подальше збільшення емоційного загострення було б неможливо. У сценаріях масових театралізованих видовищ кульмінацією найчастіше з’являються або мить загальної урочистості, або аналогічний за рівнем епізод трагічного наповнення, у якому беруть участь не лише більшість виконавців, але й майже всі глядачі. Це може бути, наприклад, радісний й урочистий фінал театралізованого концерту, присвяченого Дню Перемоги, а може бути й схвильована та трагічна «Хвилина мовчання», мить загального вшанування пам’яті загиблих у будь-якому за жанром заході тієї ж тематики.
5. Розв’язка. Це заключний епізод композиції, у якому, при наявності сюжету, відбувається розв’язання драматургічного конфлікту. У переважній більшості сценаріїв несюжетної побудови розв’язка взагалі відсутня або існує в ледве помітній, нечіткій формі. 6. Додаткові елементи композиції – пролог та епілог. Обидва додаткові елементи драматургічної композиції – пролог та епілог – не є обов’язковими елементами сценарної структури, вони з’являються лише за бажання сценариста, коли матеріал сценарію й творчий задум драматурга вимагають саме такого рішення. Пролог, або передмова сценарію, найчастіше уявляє собою театралізовані звернення до глядачів, які в тій чи іншій формі налаштовують глядацький гурт на тему, на матеріал майбутнього видовища. Це початкова, вступна частина, така собі увертюра, що концентрує увагу глядачів на найголовнішій проблемі. Пролог у більшості масових театралізованих заходів має узагальнюючий, урочистий або ліричний характер. Пролог завжди передує всім останнім композиційним елементам. У повній відповідності значенню грецького слова пролог – той, що стоїть попереду. Епілог, або післямова сценарію – це останній, фінальний епізод композиції, після якого вже не може бути ніяких інших епізодів. В епізоді театральної п’єси або сюжетного сценарію звичайно йдеться про подальшу долю дійових осіб і розвиток подій у часі. А в сценаріях масових театралізованих вистав епілог найчастіше перетворюється в урочистий апофеоз, у якому стверджується авторський задум та авторська ідея. У сценаріях деяких несюжетних заходів – свят, концертів, документальних вечорів тощо – кульмінація або кульмінація разом із розв’язкою складають загальну урочисту частину сценарію, співпадають із нею. Сценарний хід – це художній образ твору, втілення його головної думки, матеріалізована ідея сценарію і, водночас, специфічний конструктивний засіб, за допомогою якого збирається, оброблюється, монтується в єдине ціле увесь драматургічний матеріал. Окрім того, він є формою обособлення надзавдання, акумулювання багатофункціональної метафори, а характером свого використання він більш за все схожий на пісенний рефрен або приспів, тобто тематичний лейтмотив. І тому сценарний хід працює таким чином, що час від часу нагадує читачам чи глядачам, навіщо, заради чого створений той чи інший драматургічний твір.
Завдання: ознайомившись з теоритичним матеріалом створіть сценарій шкільного свята, тематика довільна. Резултати вашої роботи чекаю на нашій сторінці в інстаграм. Усім доброго здоровя і до зустрічі. | |
