Суть та зміст досвіду: зміст досвіду розкриває систему роботи Літвінчук Н.В. з питання створення обґрунтованої системи компетентнісно-зорієнтованого навчання для формування креативної особистості вихованця засобами театрального мистецтва у закладі позашкільної освіти.

Анотація досвіду: позитивна динаміка формування креативності особистості вихованця сполучена з використанням театральної педагогіки і мистецтва в освітньому процесі закладу позашкільної освіти, нестандартному виконанні гуртківцями освітніх завдань, сприяє саморозвитку, самовдосконаленню та готовності молодої людини до активної осмисленої життєвої позиції.

    Результативність: автор досвіду демонструє високий рівень результативності виступів вихованців у міжнародних, Всеукраїнських, обласних конкурсах-фестивалях. Матеріали досвіду рекомендований          для використання в роботі педагогами-позашкільниками.

  Відомості про вивчення досвіду: досвід вивчено завідувачем міського методкабінету управління освіти Шепетівської міської ради Петрук Г.Г., методистом з виховної роботи управління освіти       Шепетівської міської ради Сокальською Т.П., заступником директора з навчально-виховної роботи Шепетівського міського ЦДЮТ Ісаєнко О.В. та схвалено методичною радою Шепетівського міського        методичного кабінету управління освіти Шепетівської міської ради (протокол № 2 від 29.11.2019).

 

Стимулювання розвитку дитини засобами театрального мистецтва

у закладі позашкільної освіти

 

(з досвіду роботи у групах

раннього художньо-естетичного розвитку)

 

У педагогічній науці відомі різні підходи щодо розвитку творчих здібностей дітей у процесі вивчення різних дисциплін, позакласної, гурткової роботи, зокрема засобами різних видів мистецтва: літератури, музики, образотворчого мистецтва, хореографії, у тому числі й театрального мистецтва. Незважаючи на те, що останнім часом з'явилося багато ґрунтовних вітчизняних праць з окресленої проблематики: організації творчої діяльності дітей у позашкільному закладі ,мистецтва полеміки, виховання школярів засобами театрального мистецтва, мистецтва слова, розвитку творчої активності молодших школярів засобами театральної самодіяльності , музичної ритміки, літературного розвитку засобами театрального мистецтва ; формування ціннісних орієнтацій школярів у процесі занять театральним мистецтвом тощо. Однак тема, обрана для нашого дослідження, вимагає глибшого аналізу. З одного боку, як переконує практика, більшість дитячих театральних гуртків і колективів зорієнтовані переважно на виконання, в той час як творчо-пізнавальна робота, її роль у розвитку самостійності й ініціативи, в духовно-творчому зростанні, самовираженні дітей все ще лишаються недостатньо дослідженими. Не визначено можливостей застосування методики проектування багатоцільових соціально-культурних дозвіллєвих програм для розвитку творчих здібностей молодших школярів засобами театрального мистецтва.

Отже, очевидною є суперечність між необхідністю застосування нових педагогічних методів розвитку творчих здібностей молодших школярів засобами театрального мистецтва в умовах дозвілля і недостатнім теоретичним і методичним дослідженням цієї проблеми.

Формування творчої особистості учня у позашкільній діяльності є однією з актуальних проблем сучасної педагогічної науки і практики

Саме багатогранність діяльності вихованців та форми виховної роботи виступають домінантою в соціально-виховному процесі та можуть стимулювати розвиток творчої особистості. Серед них особливе місце посідає шкільна театральна самодіяльність.

На думку вчених, характерними ознаками художньо-творчої активності є ініціативність і творча потреба; творчий поштовх до саморозвитку дитини особлива здібність особистості, котра проявляється в цілеспрямованій діяльності; здатність до творчості; самореалізація особистості.

Розвиток художньо-творчої активності як процес має свої особливості, оскільки готовність особистості до творчої активної діяльності інтегрується в інші види діяльності: у навчання, особистісні стосунки, громадську чи культурологічну діяльність тощо.

Творча діяльність учнів початкових класів має свої особливості, оскільки саме вона найбільш органічно допомагає дитині перейти від ігрової діяльності до творчої, навчальної, де зберігаються елементи ігрового плану.

Дослідженню даної проблеми приділялася належна увага, зокрема таким її аспектам, як психолого-педагогічні основи формування художньо-творчої активності особистості (Л. С. Виготський, Л. Б. Єрмолаєва-Томіна, Н. В. Киричук, В. Н. Козленко, Г. С. Костюк та ін.); виявлення соціальних факторів, які впливають на розвиток творчості (Н. Т. Гурець, М. С. Каган, О. В. Кудін, Ю. Л. Львова);

методам творчої дії та етапам розвитку творчої особистості (С. В. Діденко, Н. С. Лейтес, В. О. Моляко, О. Н. Рудницька та ін.); дослідження умов розвитку і формування творчої активності, творчого потенціалу (А. Й. Капська, О. І. Коротєєва, О. Н. Хижна, К. В. Щербакова та ін.).

Однак проблема формування творчої особистості молодшого школяра у виховній роботі недостатньо теоретично та методично досліджена, а тому не знайшла повного відображення в педагогічній практиці, зокрема такий її аспект, як розвиток творчої активності школяра в позашкільній виховній роботі.

Таким оптимальним видом творчої діяльності в нашому дослідженні є педагогічно організована театральна самодіяльність школярів. Саме в ній знаходять своє матеріальне втілення думка, слово і поведінка дитини, взяті разом і доступні основній масі молодших школярів за досить короткий проміжок часу.

На підставі аналізу низки досліджень у галузі психології і педагогіки, виявленого реального стану даної проблеми на практиці, а також, виходячи з того, що художньо-творча активність школярів формується за умови педагогічно організованої діяльності, нами розроблена модель процесу розвитку художньо-творчої активності молодших школярів. Це дозволило спроектувати організаційно-методичну систему театральної самодіяльності школярів, яка ґрунтується на таких принципах: художньо-творча діяльність молодших школярів має базуватися на вікових особливостях психічного розвитку; форми театральної діяльності повинні добиратися залежно від інтересів творчого колективу; модель художньої діяльності дітей розчленується на дві сфери: духовну і духовно-практичну; критеріями, які визначають рівень художньо-творчої активності школярів, є вияв духовного і творчого зростання учасників творчого процесу.

Розроблена модель художньо-творчого процесу дітей представляє різні аспекти діяльності, в яких суттєву роль, поряд з дитиною, відіграє керівник. Ця модель дозволяє побачити взаємодію творчих компонентів у багатогранному творчому процесі. Весь процес художньо-творчої діяльності підпорядкований принципу цілісності, як і будь-який педагогічний процес. До нього ставляться вимоги і як до педагогічного процесу (наявність програм, плану роботи, системності, дієвості), і як до художньо-творчого процесу (розвиток фантазування, творчої взаємодії, емоційної рухливості та ін.). Вважаємо, що ефективність виховного впливу самодіяльного театрального колективу на молодших школярів залежить не тільки від взаємодії педагогічного та художнього аспектів діяльності даного колективу, а й від взаємодії всіх компонентів у структурі художньо-творчої діяльності.

Специфіка театральної самодіяльності полягає у розвитку емоційно-чуттєвої сфери особистості, її здатності глибоко відчувати, емоційно переживати, що сприяє розвитку творчого мислення. А завершуються ці процеси формуванням (розвитком) нових якостей особистості (образне бачення, емоційний відгук-ставлення, передача їх в інтонації, пластико-мімічні дії). Художня творчість дітей в театральній діяльності є своєрідним ,,акумулятором’’ духовного досвіду, набутого у соціальній діяльності.

Аналіз художньо-творчої діяльності шкіл дозволив нам орієнтовно визначити умови розвитку творчої активності учнів у позашкільній діяльності, а саме організація систематичного спілкування дітей з творами мистецтва різних видів і жанрів; формування навичок сприйняття і розуміння мови, стилю і художньої своєрідності театральної самодіяльності і сценічного мистецтва; формування особистісних установок на художньо-ціннісне ставлення до сценічної діяльності через різні форми роботи; оптимальне стимулювання учнів до позитивного сприйняття театрального мистецтва; відзначення і оприлюднення творчих успіхів.

Враховуючи всі підходи до змісту театральної самодіяльності, художньо-творчої діяльності і художньо-творчої активності, ми вважали за доцільне визначити такі функції театрального самодіяльного мистецтва: сприяння виробленню цільової установки на творчість; організація творчої роботи на особливому літературному матеріалі.