11 лютого, для усіх шепетівчан знаменна дата. Адже далекого 1944 –го наше місто та район було звільнено від німецько-фашистських загарбників.
Я привіз троянду з Шепетівки,
Де окоп мій був у бур’яні.
Де стріляв по танках я з гвинтівки,
По хрестах фашистських на броні.
Я привіз троянду з того краю,
Звідки йде Корчагін по землі,
Щоб несли нам лебедині зграї
Добрі весни й сонце на крилі.
Підвели фіалки сині брівки,
Де окоп мій був у бур’яні.
Я привіз троянду з Шепетівки –
Юність у багряному вогні.
Цей вірш написав Петро Микитович Біва, який брав участь у боях за визволення нашого міста від німецько – фашистських загарбників в 1944 році.
26 січня 1944 року розпочалися бої за визволення Шепетівки. Німецьке командування в ніч на 28 січня кинуло на захист міста сьому танкову дивізію. Бої точилися жорстокі і виснажливі. Очевидці цих подій згадували наступне: «Наші частини 29 січня знову розпочали наступ. Бої за Шепетівку тривали до 10 лютого. Бійці 496 – го і 654 – го стрілецьких полків вели героїчну боротьбу за кожну вулицю, за кожний будинок».Лише 11 лютого місто було звільнене від фашистів. Ми сьогодні вшановуємо тих людей, хто захищав наше місто, нашу Батьківщину. Але й радянські війська понесли великі втрати у цих боях. У чотирьох братських могилах сьогодні покоїться 1713 воїнів – визволителів. Своїм життям вони наблизили світлий день визволення Шепетівки. Низький їм уклін! На жаль, сьогодні залишилися одиниці ветеранів – визволителів на Шепетівщині. Для них Друга світова війна – це не історія, а подія, яка була, є і буде довіку болючою, незгойною раною. А ми завжди пам’ятатимемо, якою дорогою ціною наближався день визволення нашого рідного міста.
