Ми, психологи, знаємо, що провідною діяльністю в дошкільному віці є гра. Проте чи можуть і чи хочуть наші діти грати? Однозначної відповіді на це питання немає. У дитячих садах педагоги спеціально вчать дітей різним іграм: рухливим, сюжетним, наочним, рольовим, настольным. У сучасних сім'ях найчастіше виховується одна дитина, з яким рідко грають удома, і велику частину часу вона проводить біля телевізора. Для багатьох батьків телевізор став своєрідним членом сім'ї, за допомогою якого зручно годувати дитину, яке дає можливість займатися своїми справами, залишати її одну.

         У більшості міських дворів немає хороших майданчиків для масових ігор, а це сприяє тому, що дітям ніде навчитися грати разом. На зміну вільному дитячому спілкуванню приходять комп'ютерні ігри. Багато сучасних дошкільників і молодших школярів добре володіють мобільним телефоном, комп'ютером, можуть годинами грати не лише в дитячі розвиваючі ігри, але і в дорослі "стрілялки”. Проте багаточисельні електронних ігор не розвивають фантазію і творчість дитини. До цих пір немає експертизи комп'ютерних ігор, що дозволяє визначити, як вони впливають на психіку дітей.

         Або візьмемо дитячі іграшки. Кожна іграшка несе в собі певний світогляд. Зараз з'явилися сучасні інтерактивні ляльки, що містять вбудовані механізми, які самі диктують дитині, що треба робити. На противагу ляльці Барбі придумали непропорційно складену безносу ляльку Братц (від англ. "некероване дитя”). З'явилися дорогі іграшки, які не є атрибутом гри, але виступають в іншій функції, — знаку батьківського кохання, турботи, престижу, родинного достатку. Батьки забувають, що іграшки повинні нести в собі особливий виховний сенс: дівчаткам необхідно щепити жіночу модель поведінки з орієнтацією на родинні цінності, а хлопчикам — чоловічий тип поведінки. Купуючи іграшки, продукти харчування, батьки часто орієнтуються на рекламу. І дітей зомбують рекламою, вони починають вірити в рекламу як в Діда Мороза. Яскрава реклама супроводиться невитіюватою музикою, все це активізує мимовільну увагу, яка переважає у дитини дошкільного віку.

          Кілька років тому психологи провели дослідження, в ході якого з'ясувалося, що більше половини дошкільників любить рекламу і вірить їй. Все частіше і частіше наші діти говорять рекламними фразами. Проте мислення дитини сильно відрізняється від мислення дорослого, сприймати інформацію критично діти не можуть через відсутність досвіду. Аби уникнути такого нав'язування реклами, є просте рішення — відключати телевізор і більше займатися з дітьми: читати книги, гуляти, грати і ін.

           Як часто ми, дорослі, самі створюємо у дітей стереотипи поведінки. Поглянете, в які химерні вбрання одягають дівчаток на випускних вечорах в дитячих садах і на святах в початкових класах школи. Поступово з екранів телевізорів зникли російські казки, зате іноземними мультфільмами забитий весь телеефір. Спостерігається захоплення молодших школярів фільмами про доросле життя. Так, на питання: "Які телепередачі любиш дивитися по телевізору?” — учениця третього класу відповіла: "Ранетки”, "Батькові дочки”, "Щасливі разом”, "Маргоша”. Проте вочевидь, що такі фільми не призначені для дітей молодшого шкільного віку. Коли на це звернули увагу мами, та байдуже відповіла, що в цих фільмах нічого поганого не бачить і вони з дочкою дивляться їх разом. Поширено явище, коли на дорослих сеансах в кінотеатрах діти сидять разом з батьками (спостерігала недавно подібну картину на перегляді фільму "Доріан Грей”, абсолютно не відповідного для дитяти ніжного віку). Незрідка багато батьків замість прогулянки з дітьми здійснюють похід по магазинах, де в кращому разі відправляють чадо в ігрову кімнату.
           Що ж робити, аби не позбавляти своїх дітей дитинства? Приглянетеся до себе. Звички дорослих роблять величезний вплив на дитину у віці від двох до шести років. Дитина не повинне багато часу проводити біля телевізора. Дозволяйте їй дивитися лише заслуговуючі уваги дитячі телепрограми. Поменше ходите з дитям по магазинах з метою прогулянки. Не піддайтеся рекламним обіцянкам. У квартирі виділите окрему кімнату або спеціальний куточок для дітей, де вони зможуть займатися ігровою і творчою діяльністю.

           Поклопочіться про тишу! Ніхто не зможе добре вчитися при шумі або музиці. Купуйте іграшки і книги за віком дитяти, регулярно читайте йому цікаві книги. Знаходите час, аби щодня побути з дитям наодинці. Відповідайте на питання дитяти наскільки можливо терпляче і чесно.

           Покажіть дитині, що він улюблений таким, яким він є. Не порівнюйте свою дитину з іншими дітьми. Стимулюйте її при невдачах в дитячому саду або школі і хвалите при добрих результатах. Уникайте в будь-яких випадках пропозицій типа: "З тебе нічого не вийде” або "Ти зовсім тупий”. Розвивайте і заохочуйте самостійність дітей. Надайте їм можливість часто спілкуватися з бабусями і дідусями.

           Подаруєте своїм дітям щасливе дитинство, за яке вони будуть вам вдячні!